Стасюк: Євроінтеграція - це історичні завоювання кочовиків

Увеличить шрифт

1

2

3

Не пропустите »

	»«Терминатора» признали культурным достоянием США
	»Ринат Ахметов: "Кобзон угадал счет до игры!"
	»Ани Лорак надоело жить в гражданском браке с Муратом!

Интересное »

новости, загрузка.

Анджей Стасюк, польський прозаїк, драматург, добрий друг Юрія Андруховича, з яким свого часу написав есе «Моя Європа», у своєму інтерв’ю говорив про євроінтеграцію, сучасну Європу, Україну і працівників зі сходу.

Стереотипи людей зі Сходу, які повсякчас з’являються у творах Стасюка творять «комедії, навіть театр-буфф, чи, простіше мовлячи, блазнювання, бурлеск, і тому нема нічого дивного в тому, що всі ці твори просякнені стереотипами, говорить письменник. «Але ці стереотипи в однаковій мірі стосуються і Сходу, і Заходу. Я просто використовую їх, бо це є досконалий літературний матеріал, власне, готовий напівфабрикат. Їх можна переробляти, посилювати, послаблювати, змінювати їх значення на цілком протилежне, можна, врешті-решт, зневажати їх. Але потім виявляється так, що ми не можемо бути без них, не можемо без них дати собі раду зі світом».

За словами письменника, сьогодні ці стереотипи стають чимдальш актуальнішими:

- Починаючи з травня 1945 року ще не було такої зустрічі Сходу із Заходом. То є зустріч небувалих масштабів. Бездомні берлінці лаються польською. Вони сидять у метро зі своїми німецькими вівчарками, п'ють пиво і за кожним словом - "курва" з чудовим німецьким акцентом. Але ця зустріч Сходу та Заходу відбувається в просторі, вкрай загромадженому стереотипами: бідні зустрічаються з багатими, працівники - з працедавцями, добропорядні бюргери - із жебраками, і так далі. Крім того, вони зустрічаються переважно на Заході, ще й тому в цьому немає рівноваги. Та ще й до того весь світ навколо зробився таким мінливим та складним, що тільки стереотип дає нам ілюзію того, що ми щось у ньому розуміємо. Поп-культура, яка вже стала нашим природнім середовищем, є нічим іншим, як зібранням стереотипів.

Про політику Анджей Стасюк не думає:

- Однак я взагалі не думаю про політику та політиків, коли займаюся серйозною справою, зокрема, коли пишу комедію. Зрештою, політики тільки вдають, що вони щось знають. Дійсність відбувається зовсім без їхньої участі. Вони можуть говорити що завгодно, але Євросоюз без нас просто не зможе обійтися, а потім без китайців, або робітників, склонованих десь у Китаї. Все таки не гаймо часу і не закриваймо очі на цивілізаційні зміни, адже професія прибиральника або чорнороба на будівництві не принесе престижу в Люксембурзі чи у Франції. Так мені здається, хоч, само собою, я можу помилятися. Дивні речі відбуваються на світі. Нещодавно угорський уряд оголосив про те, що вони мають дефіцит на працівників певних професій, наприклад, філософів і письменників.

Нова п’єса Стасюка, "Темний ліс", здавалось би, має в собі антиєвроінтеграційні думки. Адже «стара» Європа неохоче приймає східних сусідів. Втім, Анджей Стасюк дивиться на історію ширше

- Чи є який інший Євросоюз? Це скоріше реальність великого переселення народів, це розповідь про те, що нічого не змінюється, про те, що навіть якби не було Євросоюзу, Схід, як і тисячі років тому, мандрує старим шляхом на Захід. Як гунни, авари, франки, лонгобарди, слов'яни і так далі. Це триває постійно, і це дійсність. Зі Сходу на Захід. Німці в минулому столітті спробували чинити спротив цьому фаталізмові, але невдало. Тому я б не обмежував би цього євроінтеграційними рамками. Це ані антисхідне, ані антизахідне. Всі там однаково паскудні та смішні. Зараз я собі думаю, що "Темний ліс" - феміністичний навіть. Там є думка про те, що врешті-решт замість чоловіків - водіїв, робітників і т.і. - прийде колись Жінка зі Сходу, і нарешті настане якийсь спокій, гармонія - майже утопія.

За словами Стасюка, Європа в сучасній літературі - дуже живий труп.

- Весь цей час відбуваються його воскресіння. Останнім часом, приміром, в Україні. Юрко Андрухович пристойно воскрешає її в своїх книжках. Тарас Прохасько, зрештою, в своїх "Непростих" теж робить це геніально. І це тільки найближчі відомі мені приклади, бо ті книжки вийшли саме в нашому видавництві. Ви знаєте, що в літературі добре мати якусь географію - бо в такому разі набагато легше пишеться - навіть якщо то географія видумана. Як такі дива трапляються в небі, то в цьому нема нічого незвичайного. Але коли вже в географії, то робиться цікаво. І та літературна Центральна Європа - це і є та сама країна чудес. Юрко Андрухович завжди повторює, що бути письменником з України, з Галичини - дуже добре, бо коли їдеш на Захід, можеш розповідати про нестворені речі, снувати якісь неправдиві історії, а публіка буде свято вірити в це, оскільки то все відбувається "десь далеко", в "не зовсім" Європі... То та Центральна Європа є для письменника дуже добра річ: декадентська, перетравлена, припсута, а загалом - весь час досить жива.

Читайте також:

Юрій Андрухович: Мова, якої ти говориш і є Батьківщиною

Веб-конференція Юрія Андруховича на Оглядачі.

Ерофеев об Андруховиче и России на ОБОЗе - цікава веб-конференція відомого російського письменника.